Про мене

Савицький Роман Анатолійович, вчитель предмету "Захист             Вітчизни" 

Моє педагогічне кредо - китайська мудрість:

"Якщо ви дивитесь на рік вперед - сійте рис,

Якщо ви дивитись на 10 років вперед - саджайте дерева,

Якщо ви дивитесь вперед на все життя - навчайте людину!"

В наш час найбільша проблема сучасності в тому, що люди шукають в інших тільки мінуси та негативні якості, і звичайно знаходять, але плюси та позитивні якості теж знайдуться завжди, абсолютно в кожній людині та дитині. І я, натхненний Азбукою моралі В. Сухомлинського шукаю найкраще в кожній дитині, і знаходжу завжди.

Моя методична проблема - "Розвиток критичного мислення в учнів."

Цікаво, як розвивати критичне мислення в учнів на уроці Захисту Вітчизни де повинно діяти тільки два правила:

1. Командир завжди правий
   
2. Якщо командир не правий то дивись уважніше правило 1.
   

Але я створюю на уроці ефект змагання, протистояння та першості. І це стимулює їх відкривати в собі нові можливості, приховані таланти та особливе, критичне мислення. На уроці є командири та підлеглі і в них повна свобода дій, що розвиває в учнях впевненість, серйозність, відповідальність.

В своїй практиці широко використовую такий елемент уроку, як квест, який чудово підходить для вичення предмету «Захист Вітчизни», бо на квесті учні  застосовують, як спортивні здібності так і розумові.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді - це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім'ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов'язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання - складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов'язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

- підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

- усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв'язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

- культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

- формування мовленнєвої культури;

- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

Кажуть що «Вчитель» не професія а хвороба і я, в більшості, з цим висловом згоден, тому що, тільки вчитель незважаючи ні на що, жертвуючи своїм здоров'ям, часом та фінансовим становищем виконує набагато більше обов'язків ніж потрібно, лише для того, щоб побачити як діти досягають своєї мети, виростають як розумом так і досвідом та стають людьми з великої літери - ось найбільше захоплення вчителя!